Як бур`яни після дощу на київських вулицях вникають ігрові заклади: понад тисяча точок з вивісками «вирвиоко» по всьому місту. Точної статистики не існує, адже ці «лотереї» — напівлегальні або працюють у тіні.
Факт: З 2009 року гральний бізнес в Україні заборонений
Закон України «Про заборону грального бізнесу» лобіювала тодішній прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко. Мова йде про діяльність, що пов’язана з організацією казино, інших гральних місць, букмекерських контор, тоталізаторів, гральних автоматів з грошовим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розіграшів з видачею виграшів готівкою поза банківських установ.
Поряд з моїм будинком на Воскресенці працює «Інтернет-центр» 24 години на добу, про що свідчить яскрава вивіска на синьому тлі. Сходами піднімаюсь у приміщення. Праворуч «Куток споживача» з документами, книгою відгуків, дозволами на надання інтернет-послуг компанією «Глобал системс». Зліва – вхід до напівтемної кімнати з ковроліном на підлозі. У три ряди стоять комп’ютери. Біля першого монітора сидить один відвідувач, клацає мишкою та грає. На його екрані змінюються та вишиковуються у ряд кольорові «вишеньки» та «лимони».
– У вас можна роздрукувати документ? – питаю в молодого охоронця під два метри зросту.
– На жаль, поки ці послуги відсутні, – відповідає з посмішкою.
– Добре. Чи можу зайти в Інтернет пошту перевірити? Ви ж інтернет-центр? – роблю останню спробу.
– Ні. Але можна пограти в лотерею за 50 грн.
Людина за комп’ютером «крутить барабан» та збирає виграшні комбінації. Принцип такий самий, як і у слот-автоматів, так званих «одноруких бандитів». Тільки уся гра відбувається онлайн. Відвідувач таких закладів може на місці зробити ставку в адміністратора залу. Ця гра є начебто візуалізацією лотерейних квитків.
Гравець може перемкнути на нудну програму із затиранням лотерейного білетика чи використовувати цікаву різнокольорову, більш азартну. Використання таких візуалізацій – пряме порушення закону.
«Там, де нелегальні казино – завжди корупція, – коментує ситуацію Олександр Охрименко, президент Українського аналітичного центру – Гральні зали «кришують» різні правоохоронні структури. Час від часу урядовці піднімають тему легалізації грального бізнесу. Та багатьом невигідно виходити з тіні і платити податки».
Факт: Гральний бізнес постійно намагаються легалізувати
За вісім років дії заборони у Верховній раді зареєстрували понад 30 законопроектів щодо азартних ігор, казино і лотерей.
Найбільш скандальний законопроект від Кабінету Міністрів майже ухвалили у грудні 2015 року. Тоді пропонували створити Національну службу з азартних ігор, наділити її необмеженими повноваженнями по контролю грального бізнесу, продавати ліцензій на суму від 30 тисяч до 1 млн євро на рік, ввести плату за гральні автомати, рулетки, онлайн-казино тощо.
«На розгляді зараз законопроект від Володимира Гройсмана по детінізації ринку азартних ігор та наповненню бюджету, – розповідає адвокат Олександр Августінов. – Спеціалісти порахували, що у тіньовий гральний бізнес приносить 5 мільярдів гривень на рік. Але ця сума не підкріплена нічим. Зараз за відкриття казино людину можуть посадити на строк до 10 років. Якщо цю сферу легалізують, виникне велике питання щодо осіб, які вже відбувають покарання».
Факт: Найбільші оператори лотерей в Україні, – не українські та не державні компанії
Українська національна лотерея (УНЛ) заснована кіпрською компанією «Ефаміандо Холдінгз Лімітед» з кінцевим власником-беніфіціаром (контролером) українцем Зеньо Романом Богдановичем. Це можна легко перевірити у Єдиному реєстрі юридичних осіб. Код компанії 24940541. Окрім розіграшів «КЕНО» та «Супер лото», це мережа закладів «Фаворит спорт», «Золотий кубок», «Спорт лото».
Бренди «Золота підкова», «Лото Забава», «Лото маркет» та більшість гральних закладів під синіми та помаранчевими вивісками належать компанії «М.С.Л.»
Засновниками TOB «М.С.Л» стали Іван Залізняк, Данило Гетманцев і кіпрська компанія Evolot Limited. Компанія наголошує, що кінцевим бенефіціаром є кіпріот Маркос Шіапаніс.
Між тим у травні 2015 року Служба безпеки України, надаючи відповідь на депутатське звернення нардепа Віктора Романюка, встановила склад Ради директорів компанії Evolot Limited станом на листопад 2014 року, серед яких, зокрема, був старший управляючий директор АIfa Capital Partners. Крім того, СБУ, посилаючись на дані Мінфіну, зазначило, що співвласником TOB «М.С.Л.» є корпорація «Альфа груп».
Фірма «М.С.Л.» пішла в суд за спростуванням цієї інформації, стверджуючи, що «Альфа груп» ніколи не була її співвласником. Однак суди відмовилися задовольнити цей позов. Про це свідчить постанова Київського апеляційного госпсуду від 16 березня 2016 року, пишуть «Наші гроші».
З весни 2015 року компанія «М.С.Л.» потрапила до санкційного списку РНБО України. Таким організаціям повинні були заблокувати активи, заборонити виведення капіталів за межі України та призупинити економічну й фінансову роботу. Попри це, гральні заклади «М.С.Л.» успішно працюють та вимагають виключення з санкційного списку. Віце-президент М.С.Л. Євген Власенко заявив про це на прес-конференції 2 червня.
«Звертаємо вашу увагу на те, що «М.С.Л.» на законних підставах продовжує здійснювати свою діяльність з випуску і проведення лотерей», – йдеться в коментарі прес-служби компанії «Нашому Києву».
Дійсно, в червні «М.С.Л.» направила офіційне звернення до Кабміну, проте жодних повідомлень щодо виключення компанії з санкційного списку РНБО станом на липень 2017 не було, або відповідне рішення ще не було оприлюднене.
Факт: На 102 щодня телефонують 20-30 людей зі скаргами на ігрові зали, на 80% з яких просто не реагують
«Такої ситуації з підпільними ігровими залами, як зараз, ніколи не було, – вважає Сергій Семенов, президент громадської організації «Антикорупційний союз України». – Ще рік тому усі ігрові зали та казино були у глибокому підпіллі. Потрапити туди можна було тільки зателефонувавши потрібним людям або через відеоспостереження. Зараз у Києві працює близько тисячи ігрових точок. Просто не неможливо стало якось з ними боротись! Зусиллями активістів закривають один ігровий зал, та наступного дня він знову працює. Наприклад, біля нашого офісу на Милославській лотерею «Золота підкова» закривали п’ять разів».
Активісти громадської організації виїжджають до ігрових закладів, викликають поліцію, слідкують за правомірністю дій поліціянтів, пишуть запити до державних установ. За словами Сергія, на 102 щодня телефонують 20-30 людей зі скаргами на ігрові зали. На 80% з викликів просто не реагують. Також зараз поліція не вилучає техніку. Для цього потрібне рішення суду, яке ніхто не дає.
«Щовечора невеликі зали на 10-20 комп’ютерів забиті. Поряд працюють ломбарди, кредитні установи, де можна отримати гроші на гру. Будь-хто може прийти та пограти. Документи, як у Білорусії, ніхто не перевіряє. Пиво дають безкоштовно. За гру від 200-300 грн наливають коньяк, горілку чи вино. Усе сумнівної якості. Деякі точки, як на Бальзака 94, продають наркотики», – розповідає Сергій Семенов.
У залах УНЛ максимальний удар (один хід, — прим.ред) – 90 гривень. У приватних залах ця сума може сягати 18 тис. грн. Для порівняння, у Литві максимальна ставка у казино – 2 євро. У 2009 році кожен автомат мав заробляти близько 40%. Зараз ігрові зали накручують до 85% заробітку. Контроль відсутній.
Факт: Жодна компанія лотерейного бізнесу не має чинної ліцензії на діяльність
Останні ліцензії видавались ще за часів Віктора Януковича. Строк дії усіх документів вичерпався у 2014 році, та навіть після закінчення ліцензії такі компанії можуть і продовжують працювати. Підстава – відсутність нормативно-правових актів для продовження ліцензії. Міністерство фінансів роз’яснювало ситуацію у листі, що можна знайти на сайті УНЛ.
«Робили запит до поліції по гральному закладу «Спорт лото» на Антоновича 8. Прислали дуже цікаву відписку, – розповідає Сергій Семенов. – У листі зазначають, що «заклад грального бізнесу функціонує на підставі ліцензії» та «відсутні ознаки злочину чи адміністративного правопорушення». По-перше, в Україні заборонений гральний бізнес, тож такий заклад не може працювати. По-друге, як відсутні ознаки злочину? Там же люди сидять та грають в «одноруких бандитів»! Потрібно просто зайти й переконатись. Таких листів у нас купа».
Факт: Кожен районний слідчий може займатись розслідуванням діяльності гральних закладів
Проте на кожний район є тільки 2-3 спеціалісти, а подібних закладів сотні. Щоб завести справу, потрібно виконати близько 10 процедур: опитати свідків та зробити відеозйомку, знайти власника, договір оренди на приміщення та інші.
У листопаді 2016 року Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков вже оголошував «чистку» грального бізнесу. Про це він писав на своїй сторінці у Facebook. Заклади дійсно перевіряли, звільняли з посади держслужбовців. Проте сьогодні кількість гральних закладів на вулицях Києва тільки зростає. Та й рівень кримінальних злочинів збільшився на 16%.
За статистикою, 30% населення грають в азартні ігри, половина з гравців – залежні. У деяких ігрових залах та на сайтах УНЛ й М.С.Л. є перелік центрів реабілітації, що допомагають позбавитись від ігрової залежності. Майже як допис на пакуванні цигарок «Паління вбиває». Коли гральні зали є на кожному кроці, як зменшити цю статистику?
Гральний бізнес продовжує приносити мільярди, за цими грошима стоять життєві драми простих українців. Є реальна проблема та її ніхто не може вирішити. Чи не хоче.
Читайте также: «Земельное лобби: кто отстаивает интересы застройщиков в Киевсовете».
Зараз в Україні трудові відносини регулює Кодекс законів про працю (КЗпП), прийнятий Верховною Радою УРСР ще в 1971 році. Кодекс досі має застарілу термінологію, наприклад, замість терміну «роботодавець» в ньому присутній термін «власник або уповноважений ним орган». Також в кодексі немає механізмів реалізації окремих норм.
Але називати кодекс радянським не правильно, оскільки після 1991 року в нього було внесено ряд змін. Зокрема, ратифіковані Україною норми конвенцій Міжнародної організації праці. А у 2015 році до кодексу було додано норми, які забороняють дискримінувати працівника за будь-якими ознаками. В 2016-му було доповнено статтю 265 кодексу ― в неї внесли норму про відповідальність роботодавця за неофіційне працевлаштування робітників.
Хто і як намагався змінити трудове законодавство в Україні
Зазвичай чиновники пропонували обмежити права найманих працівників на користь роботодавців. Наприклад, редакція кодексу від уряду Азарова передбачав збільшення робочого дня і тижня, оплату праці на розсуд роботодавця, відсутність обідньої перерви та зменшення терміну попередження працівника перед звільненням.
Трудовий кодекс, пропонований урядом Гройсмана, передбачав спрощення процедури звільнення працівника, обмеження прав профспілок, можливість переведення працівника на інше місце роботи без його згоди. Це викликало акції протесту профспілок та правозахисників, і реформу відклали.
Володимир Зеленський під час передвиборчої президентської кампанії не конкретизував своє бачення щодо трудового законодавства. Все обмежилось загальними фразами про зростання добробуту та повернення українців із заробітків за кордоном. Але вже перебуваючи на посаді президента, Зеленський 2 вересня дав розпорядження уряду розробити, а парламенту прийняти новий Трудовий кодекс до 1 січня 2020 року. Яким саме має бути нове законодавство, президент тоді не уточнив.
Оскільки після перемоги «Слуги народу» на парламентських виборах Верховна Рада перейшла в так званий «турборежим» прийняття законів, зміни не змусили себе довго чекати. Верховна Рада та уряд на чолі з Олексієм Гончаруком внесли пропозиції радикальних змін трудового законодавства.
Що говорять представники влади
Наступного дня після свого призначення, 30 серпня, прем’єр-міністр Олексій Гончарук в інтерв’ю заявив, що він буде наполягати на спрощенні трудового законодавства.
«Має відбутися спрощення трудових відносин. Тому що зараз у нас часто взяти людину на роботу — це все одно, що її усиновити. Люди бояться брати когось на роботу, тому що потім ти нічого з цим не зробиш. Якщо людина тобі не підійшла, і ти помилився, ти попадаєш на гроші. Тому люди відмовляються від того, щоб легально кого приймати на роботу. Вибачте, але легше розлучитися, ніж когось звільнити, і над цим треба замислитися. Тому весь цей набір правил, який народився в Радянському союзі, в тому числі стримує нашу економіку, це робить її вразливою до криз», — зазначив прем’єр-міністр.
Вже 23 вересня Галина Третьякова, депутат від партії «Слуга народу» і голова Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів ВРУ, заявила, що новий Трудовий кодекс буде дуже ліберальним для роботодавців. Третьякова підкреслила, що для бізнесу створять дуже прості і дешеві умови відкриття і закриття робочого місця, щоб цих самих робочих місць створювалося більше.
«Це означає, що ми будемо трохи дискримінувати найманого працівника, і за це бізнес має включитися в пенсійну реформу другого рівня — отримавши здешевлення на відкритті-закритті робочих місць, трішечки поступитися і 1-2% направляти на створення власних накопичень для громадян», — підкреслила голова комітету.
Під час прес-марафону 10 жовтня Зеленський заявив, що уряд вже розробляє нове трудове законодавство. А проблемою діючого законодавства він назвав складну процедуру звільнення працівників.
«Зараз дуже складно звільнити людину чи взяти на роботу. Тобто зараз вони [уряд ― ред.] працюють над трудовим сучасним українським законодавством і Трудовим кодексом. Там є багато пропозицій. Впевнений, що є багато дрібних помилок, які будуть вичищені, і я впевнений, що ми все зробимо, почуємо суспільство і вас. Тобто я впевнений, що зараз це не ідеальна система, але вона точно краща», — розповів президент.
Він також додав, що хоче, щоб в Україні не було радянського Трудового кодексу, а був кодекс незалежної держави.
«Трудовий кодекс повинен захищати людей і їх права, але і дати можливість, щоб компанія, бізнес, завод, фабрика, село, фермери могли брати і звільняти фахівців, але їх права повинні бути захищені», — зазначив президент.
Що пропонує команда Зеленського
Новопризначений уряд Олексія Гончарука 11 вересня передав всі функції регулювання трудових прав з Міністерства соціальної політики до Міністерства економіки. Відповідно, тепер сфера трудових відносин буде регулюватись за логікою економічної доцільності, а не соціальних реалій та потреб.
В свою чергу, Верховна Рада 3 жовтня прийняла в першому читанні законопроект авторства нардепа від «Слуги народу» Данила Гетьманцева. Згідно законопроекту, в Україні можуть пом’якшити відповідальність роботодавця за неофіційне працевлаштування. Зокрема, розмір штрафів за порушення трудового законодавства може суттєво зменшитись. При першому випадку неофіційного працевлаштування роботодавцю загрожуватиме лише попередження, у разі ж системного порушення ― штраф в розмірі чотирьох мінімальних зарплат (16 692 грн). Для порівняння: зараз за одного неофіційного працівника роботодавець мусить сплатити штраф в 30 мінімальних зарплат (125 190 грн).
Також штрафи мають зменшитись ― з десяти мінімальних зарплат (41 730 грн) до двох (8 346 грн) ― у випадках, якщо роботодавець не виплачує мінімальну зарплату, не дотримується гарантованих законодавством умов праці та не виконує обов’язки щодо пільг.
Коли ж роботодавець вирішить не допустити на своє підприємство державну перевірку з приводу неофіційного працевлаштування, то штрафні санкції за це також скоротяться ― зі 100 мінімальних зарплат (417 300 грн) до восьми (33 384 грн).
В пояснювальній записці законопроекту говориться «Державне регулювання зайнятості ― це система заходів цілеспрямованого впливу на попит, пропозицію, ціну товару, підвищення ефективності суспільного відтворення, забезпечення стійкого економічного зростання». Тобто, законопроект називає працю товаром. Це твердження прямо суперечить Філадельфійській Декларації Міжнародної організації праці, яку в 1998 році ратифікувала Україна. Згідно цієї Декларації, «праця не є товаром». Якщо парламент прийме запропонований урядом законопроект, то цим вона порушить підписану й ратифіковану Україною міжнародну угоду. А ратифіковані Україною міжнародні угоди, згідно Конституції, є частиною українського законодавства.
Ще деякі зміни криються у законопроекті № 1066 «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», який 19 вересня парламент прийняв в цілому. Цей закон суттєво змінює трудові відносини державних службовців, зокрема, переводить 7% держслужбовців на контрактну форму зайнятості. Контракт, при цьому, можна укласти максимум на три роки, після чого його треба укладати заново.
Закон встановлює випробувальний строк від одного до шести місяців і зменшує строк, за який треба попередити працівника про звільнення ― з 60 днів до 30.
Чим загрожує зміна трудового законодавства
Юрист, Директор ГО «Трудові ініціативи» Георгій Сандул вважає, що цей закон суперечить низці міжнародних документів, які підписала й ратифікувала Україна. Зокрема, Директиві ЄС 1999/70/ЄС (пріоритет стабільних відносин) та Конвенції Міжнародної організації праці №158 (неможливість припинення трудових відносин без обгрунтування). А ініціативи зміни трудового законодавства в цілому мають загрозливий характер для українців.
«Прем`єр Гончарук заявив про необхідність «спрощення» трудових відносин в розрізі звільнення працівників. Очільниця профільного комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова, виступаючи перед бізнес-спільнотою сказала, що «ми будемо трохи дискримінувати найманого працівника». Не дивлячись на те, що тексту нового Трудового кодексу, який, за даними джерел, нині розробляється в Міністерстві економіки, ще ніхто не бачив, наведені вище висловлювання посадовців викликають занепокоєння», — коментує експерт.
На його думку, виправдання такої радикальної зміни трудового законодавства заради економічного зростання є оманливим. А звуження трудових прав лише заважатиме економічному розвитку.
«ВВП як індикатор добробуту країни має дуже сумнівні властивості. Зростання рівня доходів олігархів на фоні падіння доходів населення може в сумі давати той самий номінальний приріст ВВП. Окрім того, звуження трудових прав почасти пов`язане з падінням реальних доходів населення, що навіть в категоріях економічного росту має негативний вплив на економіку. Адже кожна додаткова гривня зарплати, яку отримали наймані працівники, фактично — стимуляція внутрішнього попиту», — розповідає Сандул.
Експерт додає, що наразі в Україні не захищені права найманих працівників. Це в першу чергу — невиплата заробітних плат, неофіційне працевлаштування, незаконні звільнення тощо. Тому трудові права треба не звужувати, а навпаки, розширяти.
«Важливим чинником в питаннях будь-яких реформ трудового законодавства є дотримання міжнародних зобов`язань, що вже були взяті на себе Україною. В 2018 році у рейтингу дотримання трудових прав, що був підготовлений Міжнародною Конфедерацією Профспілок, Україна опинилася «на дні» — у п’ятій з шести груп», — розповідає він.
Сандул стверджує, що проблеми з реалізацією трудових прав українців треба шукати не в самому Кодексі про працю, а в інших сферах.
«Нині діючий Кодекс законів про працю України має прогресивні положення щодо охорони та захисту прав найманих працівників. На практиці виникають проблемні моменти з реалізацією цих положень, але причина криється у процесі правозастосування, особливо — в судовій сфері. Та це не означає, що необхідно змінювати сам КЗпП», — коментує експерт.
На його думку, звуження трудових прав, які вже прийняті Верховною Радою, а також анонсовані урядом, загрожують соціальним вибухом в Україні.
«Трудове законодавство по всьому світу формувалося як запорука соціального миру. А в разі відсутності належних гарантій для найманих працівників, особливо — у період війни та економічної кризи, радикальна зміна трудового права може призвести до непередбачуваних соціальних наслідків. Очевидно, що зиск від запропонованих нововведень отримає лише великий бізнес. Ця ситуація є неприйнятною, враховуючи незадовільний стан добробуту українських домогосподарств. А також це буде ще більше підживлювати тренди міграції українців до західних країн», — вважає Сандул.
Веніамін Тимошенко, голова Об’єднання незалежних профспілок авіапрацівників, також вбачає загрози в змінах трудового законодавства.
«Справжні незалежні профспілки сприймають анонсовану реформу трудового законодавства вкрай негативно. Оскільки почули декілька приголомшливих тез щодо новацій, які хочуть запровадити представники нової української влади. Небезпека ще більша, ніж була з Трудовим кодексом попередників. Це загрози для людей праці без перебільшення для всієї країни. Заплановане знищення трудових прав не призведе до успішного прориву в економіці, бо народна мудрість каже, що раби ніколи не працюють добре», — коментує Тимошенко.
При цьому, він вважає, що в нинішнє трудове законодавство все ж таки треба вносити зміни.
«З усіх усюд лунає маніпулятивна інформація, що КЗпП застарів, він радянський і ще 1971 року. При цьому мало хто каже, що його було кардинально, десь на 2/3 змінено. Інша мова, що трудове законодавство України не прийнято виконувати роботодавцями, а самі працівники не дуже цікавляться, що в ньому прописано. Звичайно, туди необхідно внести нові правки, наприклад, щодо віддаленої роботи для айтішників, прибрати деякі архаїчні обмеження. Але для цього потрібно набагато менше зусиль, ніж ламати об коліно трудові відносини і робити все з нуля, ще й з сумнівними наслідками», — розповідає він.
Веніамін Тимошенко запевняє, що в разі прийняття нового Трудового кодексу, який обмежує права найманих працівників, профспілки будуть виходити на протести.
«Якщо уряд нас не почує, у нас не буде іншого варіанту, як проводити масові акції протесту. Крім іншого, варто говорити про загальнонаціональний страйк (зупинка роботи всієї країни) для того, щоб в уряді очуняли і подумали, чиїми слугами вони назвалися. Відступати вже нікуди. Україна не витримає ще п’ять років знущань і пограбунку. Складається враження, що десь за межами України є один замовник, який і замовив уряду чавити ФОПів і працівників. Щоб ще більше українців їхали в трудову міграцію і піднімали економіки Польщі, Чехії чи Угорщини, а Україна залишалась сировинною колонією та майданчиком для казкового збагачення транснаціональних корпорацій та міжнародних мародерів», — резюмує Веніамін Тимошенко.
Поки що тексту нового Трудового кодексу немає. Але ініціативи уряду, народних депутатів та їх висловлювання дають нам зрозуміти, реформу якого напрямку нам очікувати. В часи війни та політичної нестабільності давати приводи для нового соціального вибуху — надто ризиковано. Тим паче, чи принесуть ці зміни обіцяні інвестиції — гарантій немає.
В статті використані зображення Depositphotos.
Читайте також: «Чому київська електричка їздить із перебоями, і чи можна це вирішити»
В четверг, 10 октября, президент Владимир Зеленский провел пресс-марафон, на котором он целый день встречался с журналистами и отвечал на их вопросы.
Марафон проходил в помещении Kyiv Food Market, который недавно открылся в бывшем здании завода «Арсенал». На втором этаже фуд-маркета организовали пресс-центр, первый этаж был открыт для посетителей.
На событие аккредитовались около 300 журналистов. Их разделили на группы по 7-10 человек. У каждой группы было около 30 минут на вопросы. Среди прочего, Зеленский ответил и на вопрос журналиста «Нашего Киева» об увольнении Виталия Кличко с поста главы КГГА.
Рассказываем в тезисах, что президент говорил о столице во время пресс-марафона.
Об увольнении Кличко: «Почему я его не уволил? Просто еще не уволил… Я считаю, что эти функции (мэра Киева и главы КГГА — прим.) должны быть разделены. Мы общались, кстати, с мэром. Насколько я знаю, он против разделения этих функций. Я не вижу конфликта в этом вопросе. Просто у него одно мнение, у меня мнение другое… Я думаю, что нужно разделить эти функции. Это мое мнение. Поэтому я сказал, что я не против закона о столице, который они там (в Верховной Раде — прим.) разрабатывают. Я обязательно буду общаться с мэром господином Кличко перед тем, как я решу его уволить».
О том, кого он видит главой КГГА: «Кого я вижу — это мое личное видение».
О кандидатуре Александра Ткаченко: «Рассматривается эта кандидатура (Ткаченко — прим.). Кроме него, я никого не видел. Ну, есть еще два человека. С одним я еще не встречался, а со вторым, честно говоря, не готов. Потому что в прошлом у него есть не очень честные действия, поэтому я не рассматриваю этого человека».
О новом законе о столице: «Дорабатывается этот законопроект в комитетах (Верховной Рады — прим.), поэтому последнюю редакцию я не видел. Я хотел бы ее увидеть до голосования. Я увижу, и если все нормально, я подпишу этот закон. Если нет — отправлю на доработку».
О разделении власти в Киеве: «Это естественно, что не могут быть все полномочия у одного человека. И это сейчас вопрос не в Виталии Владимировиче. Мне кажется, закон, регулирующий столицу, который есть в большинстве европейских стран, — это правильно. Почему так быстро (его принимаем — прим. ред.)? Я могу его не подписывать — проголосовали, и уже хорошо. Можем не подписывать, можем ждать. Но к чему это приведет?».
Об отношениях Киевсовета и мера: «Что касается отношений между мером и депутатами, которые есть в городском совете — я знаю, что там нет отношений. И это не из-за нас. Там просто их нет, и я не знаю, почему. Думаю, из-за непонимания много проблем, разных групп политического влияния. Думаю, и из-за господина Столара. Все это — проблема, которую нужно решать».
О шансах Кличко на победу на выборах: «Есть ли у господина Кличко большие шансы победить? Думаю, да. Он же мер».
Отметим, что во время пресс-марафона Зеленский установил мировой рекорд. Президент провел самое длительное общение с журналистами.