Среда, 30 сентября, 2020
14.9 C
Киев

Популярные новости

В Киеве горела автобусная остановка

В Святошинском районе Киева сгорела крыша остановки ...

Киевлянам представили ресторан быстрого питания Sezam.food

Для истинных ценителей восточной кухни в Киеве открылось заведение необычного формата – ресторан быстрого питания Sezam.food. Среди преимуществ нового места его посетители отмечают неповторимый...

В Ботаническом саду Киева построят беседку

Открытие планируется к 25-й годовщине Независимости Украины ...

Статья: Медреформа в дії: чого чекати та де шукати сімейного лікаря

До лікаря – зі своїми рукавичками, оглядовим набором. Здати аналізи – неси ватку, спирт та колбочку «з формулою». На пологи – збирай ліки по списку, бери білизну та купу речей, сам роби ксерокопію та приходь у лікарню в бахілах за 2-5 грн. Можуть бути різні варіації, але суть лишається одна: для отримання безкоштовної послуги ми маємо платити так, чи інакше.

У київських лікарнях можна зустріти навіть принизливі оголошення. Наприклад, минулого року в Київській дитячій клінічній лікарні №1 адміністрація нагадала, що ви «пацієнти, а не клієнти» та вам «надають допомогу, лікують або обстежують», а «не обслуговують».

А на початку березня цього року батьки звернулись до МОЗ зі скаргами на «Охмадит». У дитячій лікарні забороняли заходити з дитячими колясками, машинками та велосипедами, бо «це не дитячий майданчик».

Уявіть, що у вашій поліклініці є усе, щоб там затишно почувались батьки з малечею, люди з інвалідністю: широкі пандуси, кімнати для годування зі столиками для сповивання, дитячі ігрові кімнати. У самій лікарні – сучасне обладнання, новий ремонт та мотивована команда спеціалістів. До пацієнтів ставляться з повагою, надають безкоштовні ліки, первинну допомогу, проводять операції, дотримуючись європейських протоколів. Кожен вільно обирає собі лікаря, незалежно від місця реєстрації проживання. Можна записатись до будь-якого спеціаліста через інтернет. Сімейні лікарі, терапевти та педіатри отримують зарплатню до 18 тисяч гривень. Лікарні заробляють кошти на власний розвиток. А громада, тобто ми з вами, спільно з медичними закладами та місцевою владою керують лікарнями та опікуються їх розвитком.

За прогнозами законотворців, приблизно за декілька років така ситуація буде в українській медицині. Та зараз медична реформа тільки набирає обертів. Залишається багато питань щодо того, як саме будуть працювати лікарні, скільки та за що будемо платити і чого взагалі чекати.

7 фактів про медичну реформу

Факт 1: Лікарні перетворяться на комунальні неприбуткові підприємства

Заклад не буде платником податку на прибуток і податку на нерухомість. Керувати й фінансувати його будуть місцеві громади. Поки цей процес не завершиться, з бюджету будуть виділятись кошти на роботу лікарень. Долучитись до медреформи заклади можуть тільки групами. Наприклад, усі лікарні в місті чи районі, що фінансуються з одного міського бюджету.

Тільки такі медичні установи зможуть підписати договори з Національною службою здоров’я України та отримувати гроші за пацієнтів і послуги з державного бюджету. У середньому, будуть платити 370 грн на рік за одну дорослу людину, 740 грн – за дітей та пенсіонерів.

За даними Департаменту здоров’я КМДА, у Києві вже створено 28 центрів первинної медико-санітарної допомоги та 13 консультативно-діагностичних центри.

«Клініка виходить на новий рівень, стає підприємством, – зазначає Артур Верба, керівник медичної інформаційної системи «Поліклініка без черг» – Ми жили зовсім в іншій реальності, і до людей по різному ставились у лікарнях. А тепер, від того, чи буде у тебе обслуговуватись пацієнт, залежить твій дохід. Це вже змінює підхід до роботи».

Факт 2: кількість лікарень та їх роботу впорядкують

В областях сформовані госпітальні округи. Кожен такий округ має охоплювати від 120 тисяч населення. У ньому буде принаймні одна потужна лікарня інтенсивного лікування, що працюватиме 24 години на добу 7 днів на тиждень. Інші заклади перетворять на хоспіси, діагностичні чи реабілітаційні центри. Рішення щодо створення таких округів та план його розвитку приймає громада. Але сімейні лікарі мають бути у кожному населеному пункті.

«У медицині будуть абсолютно ринкові умови, – розповідає Євгеній Гончар, член Громадської ради при Міністерстві охорони здоров’я, – Якщо ви живете у селі, і у вас не вистачає якогось лікаря, або сімейний лікар не справляється з навантаженням, ви можете поставити задачу перед своєю територіальною громадою і найняти ще одного спеціаліста. Або поїхати за допомогою в інший район чи населений пункт».

Факт 3: медицина перейде в онлайн-режим

Лікарні мають обрати одну з медичних інформаційних систем (МІС) та під’єднатися до національної електронної системи охорони здоров’я eHealth. Відтепер вести документацію по пацієнтах і реєструвати декларації будуть онлайн. Нещодавно МОЗ скасувало застарілі форми паперової звітності для медиків. Зокрема, ведення книги запису викликів лікарів додому (тепер лікар просто вказує кількість викликів та скільки пацієнтів відвідав), карту диспансеризації (огляд здорових людей) та талончики у реєстратурі.

Пацієнти вже два роки як можуть обрати та записатись до лікарів онлайн. Станом на початок березня, у Києві до однієї з МІС «Поліклініка без черг» приєднано 13 медичних закладів та зареєстровано понад 113 тисяч пацієнтів. Загалом, за період роботи системи, у всіх медзакладах міста було 500 тисяч записів. У eHealth вже зареєстровано 776 медичних закладів.

«З електронною чергою конфліктів серед пацієнтів поменшало, стало спокійніше працювати. Хоча, за півроку роботи у тестовому режимі, ще багато чого потрібно робити, – розповідає Олена Коляда, директор консультативного дитячого центру Дарницького району, – Подивимось, що покаже квітень-травень. У ці місяці ажіотаж серед школярів, які приходять на профогляд. Хочеться, щоб медична реформа швидше впроваджувалась та розвивалась. У нашому закладі поки не до кінця проведена мережа та на 30% не вистачає обладнання. Чекаємо фінансування від КМДА».

94% амбулаторій у Києві вже забезпечені комп’ютерами, 80% – медичним обладнанням, 82% – під’єднано до мережі eHealth, та тільки на 66% лікарями й на 50 % – автомобілями. Про це повідомляє Департамент здоров’я КМДА в офіційній відповіді на запит редакції.

Факт 4: лікарі будуть отримувати гроші за пацієнтів, скасують ставки

«Гроші ходитимуть за пацієнтом» – один з головних принципів реформи. За одного приписаного пацієнта держава буде сплачувати в середньому 370 грн, удвічі більше за пенсіонерів та за дітей до 14 років. Сімейні лікарі, терапевти та педіатри зможуть отримувати зарплатню до 18 тис. грн у місяць.

«Реформа трохи відкриває медичний ринок, – вважає Артур Верба, керівник медичної інформаційної системи «Поліклініка без черг», – Лікарі можуть працювати у комунальних неприбуткових підприємствах або відкрити власну медичну практику».

Факт 5: буде більш раціональне використання бюджетних коштів

Лікарням платитимуть не за ліжко-місце, а за лікування пацієнта. Тарифи буде встановлювати Національна служба здоров’я України, з урахуванням витрачених ліків, зарплати персоналу, комунальних витрат. Ціни будуть однаковими для міста і для села. Щороку ціни та перелік безкоштовних послуг для населення будуть переглядати. По суті, НСЗУ виступає у ролі державного страховика.

У такий спосіб у МОЗ вважають, що зможуть більш ефективно витрачати гроші з податків. 5% ВВП, понад 3 млрд грн будуть перераховувати на медицину.

Факт 6: певні послуги будуть безкоштовні, а за деякі доведеться частково або повністю доплачувати

Повністю самостійно будемо сплачувати за естетичну медицину та не екстрену стоматологію, звернення до вузькопрофільного лікаря без направлення.

Планові операції доведеться частково оплачувати. Скільки саме та за які – буде визначати НСЗУ, що почне працювати в червні. Зараз вже обраний голова установи – Олег Петренко, колишній заступник гендиректора приватної клініки «ISIDA», та продовжують збирати інших членів команди

Безкоштовно будуть надавати невідкладну допомогу, послуги первинної допомоги та в останні дні життя. А також безкоштовним будуть пологи, основні аналізи, медикаменти з програми «Доступні ліки», лікування дітей до 14 років.

Факт 7: зміниться підхід до екстреної допомоги

Карета швидкої допомоги буде виїжджати тільки на ДТП, інфаркти, інші екстерні випадки, що загрожують життю.

«Діти з високою температурою, люди з високим тиском та станами, що не загрожують життю, не залишаться без допомоги ні зараз, ні з впровадженням новацій! До них приїде або проконсультує лікар, проте не екстреної, а невідкладної допомоги», – пишуть на офіційній сторінці МОЗ «Медреформа в дії». 

Місія «знайти лікаря»

У 2018 році реформа починається з лікарів первинної ланки допомоги: сімейних лікарів, терапевтів та педіатрів. З 2020 року безкоштовно потрапити до окуліста, гінеколога, дерматолога чи іншого профільного спеціаліста можна буде ТІЛЬКИ за направленням сімейного лікаря чи терапевта. Ви можете самостійно звертатись до таких лікарів, але держава за це платити не буде.

Головна задача пацієнтів – обрати собі лікаря та з квітня підписати з ним декларацію. Ваше місце реєстрації вже немає ніякого значення. Укласти угоду можна буде у будь-який час, хоч через рік. Кожен член родини повинен підписати декларацію з лікарем. Якщо лікар не влаштовує, можете підписати документ з іншим. Діти можуть обслуговуватись разом з батьками у сімейного лікаря або у педіатра. Звернутись можна і до лікаря з приватної клініки, якщо цей заклад підписав договір з НСЗУ.

«Тільки з квітня пацієнти зможуть підписати декларацію з сімейним лікарем, терапевтом чи педіатром. Та не обов’язково саме у цьому місяці бігти у лікарню. Підписати декларацію можна тоді, коли знадобиться допомога, – розповідає Євгеній Гончар, член Громадської ради при МОЗ, – Варто тільки переживати, за те, що ви не зможете підписати декларацію з лікарем, бо у нього буде зібрано дві тисячі пацієнтів».

Один сімейний лікар, терапевт чи педіатр може мати тільки до двох тисяч пацієнтів. І якщо, звернувшись до лікаря, він вже зібрав цю кількість декларацій, доведеться шукати іншого спеціаліста. За даними Департаменту здоров’я КМДА, в державних закладах Києва працюють 264 дільничних терапевтів, 458 педіатрів, 899 сімейних лікарів.

За підрахунками Української асоціації сімейної медицини, у Києві середнє навантаження на такого лікаря становить понад 3700 пацієнтів, якщо брати фактичну кількість мешканців, а не лише тих, хто має реєстрацію. Тож робіть висновки.

«Якщо у вас вже є сімейний лікар – просто підпишіть з ним декларацію, – радить Євгеній Гончар, член Громадської ради при МОЗ, – Якщо немає, прийдіть до того лікаря, який раніше був закріплений за вашим районом. Можете спитати друзів, знайомих чи сусідів. Але не раджу читати відгуки на форумах, бо там може бути не перевірена інформація. Взагалі, ви можете підписати декларацію з одним лікарем, а потім змінити рішення та обрати іншого. Кількість декларацій ніде не регламентується».

Записатись до лікаря можна через медичні системи, що інтегровані з національною електронною системою охорони здоров’я eHealth, у терміналах самообслуговування (якщо МІС підтримує дану послугу) та у реєстратурі.

«Поки загальної бази для запису до лікарів немає. Але це перехідний період реформи, – розповідає Артур Верба, керівник медичної інформаційної системи «Поліклініка без черг», – Зараз потрібно шукати сайт лікарні або МІС, що обслуговує той чи інший медичний заклад, та на ньому вже можна обрати лікаря і записатись на прийом. Надалі МІСи будуть об’єднані один з одним для запису на прийом, проте формат взаємодії поки не визначений. Зараз це приватна ініціатива між певними системами».

За новинами у медичній реформі можете слідкувати на офіційній сторінці МОЗ «Медреформа в дії» у Facebook.

Замість висновку

Противники реформи вже бачать механізми корупційних схем. Наприклад, у створенні Національної служби здоров’я України, що буде розпоряджатись усіма бюджетними коштами, направленими на медицину, контролювати якість надання послуг тощо. Представники МОЗ з іншого боку зазначають, що усі кошти будуть зберігатись у Державній казначейській службі та НСЗУ не матиме напряму справи з грошима.

Лікарі бояться скорочень та ще не до кінця розуміють, як будуть працювати. Не усі медичні заклади у повній мірі оснащені комп’ютерами, що повинні бути у кожного лікаря первинної ланки.

«Реформа уже йде, порядки та протоколи пишуться. Так, питань вистачає, але поступово усе буде врегульовано. Не бачу великих перепон. Потрібно просто працювати та рухатись уперед», – зазначає Артур Верба, керівник медичної інформаційної системи «Поліклініка без черг».

Медична реформа, як ремонт у будинку: хоч і купили матеріали, найняли будівельну компанію, та у строк усе одно ніхто не закінчить. «Капітальний ремонт» української медицини розпочато, але на його завершення потрібен час, активна праця та кошти.

Зараз в Україні трудові відносини регулює Кодекс законів про працю (КЗпП), прийнятий Верховною Радою УРСР ще в 1971 році. Кодекс досі має застарілу термінологію, наприклад, замість терміну «роботодавець» в ньому присутній термін «власник або уповноважений ним орган». Також в кодексі немає механізмів реалізації окремих норм.

Але називати кодекс радянським не правильно, оскільки після 1991 року в нього було внесено ряд змін. Зокрема, ратифіковані Україною норми конвенцій Міжнародної організації праці. А у 2015 році до кодексу було додано норми, які забороняють дискримінувати працівника за будь-якими ознаками. В 2016-му було доповнено статтю 265 кодексу ― в неї внесли норму про відповідальність роботодавця за неофіційне працевлаштування робітників.

Хто і як намагався змінити трудове законодавство в Україні

Зазвичай чиновники пропонували обмежити права найманих працівників на користь роботодавців. Наприклад, редакція кодексу від уряду Азарова передбачав збільшення робочого дня і тижня, оплату праці на розсуд роботодавця, відсутність обідньої перерви та зменшення терміну попередження працівника перед звільненням.

Трудовий кодекс, пропонований урядом Гройсмана, передбачав спрощення процедури звільнення працівника, обмеження прав профспілок, можливість переведення працівника на інше місце роботи без його згоди. Це викликало акції протесту профспілок та правозахисників, і реформу відклали.

Володимир Зеленський під час передвиборчої президентської кампанії не конкретизував своє бачення щодо трудового законодавства. Все обмежилось загальними фразами про зростання добробуту та повернення українців із заробітків за кордоном. Але вже перебуваючи на посаді президента, Зеленський 2 вересня дав розпорядження уряду розробити, а парламенту прийняти новий Трудовий кодекс до 1 січня 2020 року. Яким саме має бути нове законодавство, президент тоді не уточнив.

Оскільки після перемоги «Слуги народу» на парламентських виборах Верховна Рада перейшла в так званий «турборежим» прийняття законів, зміни не змусили себе довго чекати. Верховна Рада та уряд на чолі з Олексієм Гончаруком внесли пропозиції радикальних змін трудового законодавства.

Що говорять представники влади

Наступного дня після свого призначення, 30 серпня, прем’єр-міністр Олексій Гончарук в інтерв’ю заявив, що він буде наполягати на спрощенні трудового законодавства.

«Має відбутися спрощення трудових відносин. Тому що зараз у нас часто взяти людину на роботу — це все одно, що її усиновити. Люди бояться брати когось на роботу, тому що потім ти нічого з цим не зробиш. Якщо людина тобі не підійшла, і ти помилився, ти попадаєш на гроші. Тому люди відмовляються від того, щоб легально кого приймати на роботу. Вибачте, але легше розлучитися, ніж когось звільнити, і над цим треба замислитися. Тому весь цей набір правил, який народився в Радянському союзі, в тому числі стримує нашу економіку, це робить її вразливою до криз», — зазначив прем’єр-міністр.

Вже 23 вересня Галина Третьякова, депутат від партії «Слуга народу» і голова Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів ВРУ, заявила, що новий Трудовий кодекс буде дуже ліберальним для роботодавців. Третьякова підкреслила, що для бізнесу створять дуже прості і дешеві умови відкриття і закриття робочого місця, щоб цих самих робочих місць створювалося більше.

«Це означає, що ми будемо трохи дискримінувати найманого працівника, і за це бізнес має включитися в пенсійну реформу другого рівня — отримавши здешевлення на відкритті-закритті робочих місць, трішечки поступитися і 1-2% направляти на створення власних накопичень для громадян», — підкреслила голова комітету. 

Під час прес-марафону 10 жовтня Зеленський заявив, що уряд вже розробляє нове трудове законодавство. А проблемою діючого законодавства він назвав складну процедуру звільнення працівників.

«Зараз дуже складно звільнити людину чи взяти на роботу. Тобто зараз вони [уряд ― ред.] працюють над трудовим сучасним українським законодавством і Трудовим кодексом. Там є багато пропозицій. Впевнений, що є багато дрібних помилок, які будуть вичищені, і я впевнений, що ми все зробимо, почуємо суспільство і вас. Тобто я впевнений, що зараз це не ідеальна система, але вона точно краща», — розповів президент.

Він також додав, що хоче, щоб в Україні не було радянського Трудового кодексу, а був кодекс незалежної держави.

«Трудовий кодекс повинен захищати людей і їх права, але і дати можливість, щоб компанія, бізнес, завод, фабрика, село, фермери могли брати і звільняти фахівців, але їх права повинні бути захищені», — зазначив президент.

Що пропонує команда Зеленського

Новопризначений уряд Олексія Гончарука 11 вересня передав всі функції регулювання трудових прав з Міністерства соціальної політики до Міністерства економіки. Відповідно, тепер сфера трудових відносин буде регулюватись за логікою економічної доцільності, а не соціальних реалій та потреб.

В свою чергу, Верховна Рада 3 жовтня прийняла в першому читанні законопроект авторства нардепа від «Слуги народу» Данила Гетьманцева. Згідно законопроекту, в Україні можуть пом’якшити відповідальність роботодавця за неофіційне працевлаштування. Зокрема, розмір штрафів за порушення трудового законодавства може суттєво зменшитись. При першому випадку неофіційного працевлаштування роботодавцю загрожуватиме лише попередження, у разі ж системного порушення ― штраф в розмірі чотирьох мінімальних зарплат (16 692 грн). Для порівняння: зараз за одного неофіційного працівника роботодавець мусить сплатити штраф в 30 мінімальних зарплат (125 190 грн).

Також штрафи мають зменшитись ― з десяти мінімальних зарплат (41 730 грн) до двох (8 346 грн) ― у випадках, якщо роботодавець не виплачує мінімальну зарплату, не дотримується гарантованих законодавством умов праці та не виконує обов’язки щодо пільг.

Коли ж роботодавець вирішить не допустити на своє підприємство державну перевірку з приводу неофіційного працевлаштування, то штрафні санкції за це також скоротяться ― зі 100 мінімальних зарплат (417 300 грн) до восьми (33 384 грн).

В пояснювальній записці законопроекту говориться «Державне регулювання зайнятості ― це система заходів цілеспрямованого впливу на попит, пропозицію, ціну товару, підвищення ефективності суспільного відтворення, забезпечення стійкого економічного зростання». Тобто, законопроект називає працю товаром. Це твердження прямо суперечить Філадельфійській Декларації Міжнародної організації праці, яку в 1998 році ратифікувала Україна. Згідно цієї Декларації, «праця не є товаром». Якщо парламент прийме запропонований урядом законопроект, то цим вона порушить підписану й ратифіковану Україною міжнародну угоду. А ратифіковані Україною міжнародні угоди, згідно Конституції, є частиною українського законодавства.

Ще деякі зміни криються у законопроекті № 1066 «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», який 19 вересня парламент прийняв в цілому. Цей закон суттєво змінює трудові відносини державних службовців, зокрема, переводить 7% держслужбовців на контрактну форму зайнятості. Контракт, при цьому, можна укласти максимум на три роки, після чого його треба укладати заново.

Закон встановлює випробувальний строк від одного до шести місяців і зменшує строк, за який треба попередити працівника про звільнення ― з 60 днів до 30. 

Чим загрожує зміна трудового законодавства

Юрист, Директор ГО «Трудові ініціативи» Георгій Сандул вважає, що цей закон суперечить низці міжнародних документів, які підписала й ратифікувала Україна. Зокрема, Директиві ЄС 1999/70/ЄС (пріоритет стабільних відносин) та Конвенції Міжнародної організації праці №158 (неможливість припинення трудових відносин без обгрунтування). А ініціативи зміни трудового законодавства в цілому мають загрозливий характер для українців.

«Прем`єр Гончарук заявив про необхідність «спрощення» трудових відносин в розрізі звільнення працівників. Очільниця профільного комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова, виступаючи перед бізнес-спільнотою сказала, що «ми будемо трохи дискримінувати найманого працівника». Не дивлячись на те, що тексту нового Трудового кодексу, який, за даними джерел, нині розробляється в Міністерстві економіки, ще ніхто не бачив, наведені вище висловлювання посадовців викликають занепокоєння», — коментує експерт.

На його думку, виправдання такої радикальної зміни трудового законодавства заради економічного зростання є оманливим. А звуження трудових прав лише заважатиме економічному розвитку.

«ВВП як індикатор добробуту країни має дуже сумнівні властивості. Зростання рівня доходів олігархів на фоні падіння доходів населення може в сумі давати той самий номінальний приріст ВВП. Окрім того, звуження трудових прав почасти пов`язане з падінням реальних доходів населення, що навіть в категоріях економічного росту має негативний вплив на економіку. Адже кожна додаткова гривня зарплати, яку отримали наймані працівники, фактично — стимуляція внутрішнього попиту», — розповідає Сандул.

Експерт додає, що наразі в Україні не захищені права найманих працівників. Це в першу чергу — невиплата заробітних плат, неофіційне працевлаштування, незаконні звільнення тощо. Тому трудові права треба не звужувати, а навпаки, розширяти.

«Важливим чинником в питаннях будь-яких реформ трудового законодавства є дотримання міжнародних зобов`язань, що вже були взяті на себе Україною. В 2018 році у рейтингу дотримання трудових прав, що був підготовлений Міжнародною Конфедерацією Профспілок, Україна опинилася «на дні» — у п’ятій з шести груп», — розповідає він.

Сандул стверджує, що проблеми з реалізацією трудових прав українців треба шукати не в самому Кодексі про працю, а в інших сферах.

«Нині діючий Кодекс законів про працю України має прогресивні положення щодо охорони та захисту прав найманих працівників. На практиці виникають проблемні моменти з реалізацією цих положень, але причина криється у процесі правозастосування, особливо — в судовій сфері. Та це не означає, що необхідно змінювати сам КЗпП», — коментує експерт.

На його думку, звуження трудових прав, які вже прийняті Верховною Радою, а також анонсовані урядом, загрожують соціальним вибухом в Україні.

«Трудове законодавство по всьому світу формувалося як запорука соціального миру. А в разі відсутності належних гарантій для найманих працівників, особливо — у період війни та економічної кризи, радикальна зміна трудового права може призвести до непередбачуваних соціальних наслідків. Очевидно, що зиск від запропонованих нововведень отримає лише великий бізнес. Ця ситуація є неприйнятною, враховуючи незадовільний стан добробуту українських домогосподарств. А також це буде ще більше підживлювати тренди міграції українців до західних країн», — вважає Сандул.

Веніамін Тимошенко, голова Об’єднання незалежних профспілок авіапрацівників, також вбачає загрози в змінах трудового законодавства.

«Справжні незалежні профспілки сприймають анонсовану реформу трудового законодавства вкрай негативно. Оскільки почули декілька приголомшливих тез щодо новацій, які хочуть запровадити представники нової української влади. Небезпека ще більша, ніж була з Трудовим кодексом попередників. Це загрози для людей праці без перебільшення для всієї країни. Заплановане знищення трудових прав не призведе до успішного прориву в економіці, бо народна мудрість каже, що раби ніколи не працюють добре», — коментує Тимошенко.

При цьому, він вважає, що в нинішнє трудове законодавство все ж таки треба вносити зміни.

«З усіх усюд лунає маніпулятивна інформація, що КЗпП застарів, він радянський і ще 1971 року. При цьому мало хто каже, що його було кардинально, десь на 2/3 змінено. Інша мова, що трудове законодавство України не прийнято виконувати роботодавцями, а самі працівники не дуже цікавляться, що в ньому прописано. Звичайно, туди необхідно внести нові правки, наприклад, щодо віддаленої роботи для айтішників, прибрати деякі архаїчні обмеження. Але для цього потрібно набагато менше зусиль, ніж ламати об коліно трудові відносини і робити все з нуля, ще й з сумнівними наслідками», — розповідає він.

Веніамін Тимошенко запевняє, що в разі прийняття нового Трудового кодексу, який обмежує права найманих працівників, профспілки будуть виходити на протести.

«Якщо уряд нас не почує, у нас не буде іншого варіанту, як проводити масові акції протесту. Крім іншого, варто говорити про загальнонаціональний страйк (зупинка роботи всієї країни) для того, щоб в уряді очуняли і подумали, чиїми слугами вони назвалися. Відступати вже нікуди. Україна не витримає ще п’ять років знущань і пограбунку. Складається враження, що десь за межами України є один замовник, який і замовив уряду чавити ФОПів і працівників. Щоб ще більше українців їхали в трудову міграцію і піднімали економіки Польщі, Чехії чи Угорщини, а Україна залишалась сировинною колонією та майданчиком для казкового збагачення транснаціональних корпорацій та міжнародних мародерів», — резюмує Веніамін Тимошенко.

Поки що тексту нового Трудового кодексу немає. Але ініціативи уряду, народних депутатів та їх висловлювання дають нам зрозуміти, реформу якого напрямку нам очікувати. В часи війни та політичної нестабільності давати приводи для нового соціального вибуху — надто ризиковано. Тим паче, чи принесуть ці зміни обіцяні інвестиції — гарантій немає.

В статті використані зображення Depositphotos.

Читайте також: «Чому київська електричка їздить із перебоями, і чи можна це вирішити»

В четверг, 10 октября, президент Владимир Зеленский провел пресс-марафон, на котором он целый день встречался с журналистами и отвечал на их вопросы.

Марафон проходил в помещении Kyiv Food Market, который недавно открылся в бывшем здании завода «Арсенал». На втором этаже фуд-маркета организовали пресс-центр, первый этаж был открыт для посетителей.

На событие аккредитовались около 300 журналистов. Их разделили на группы по 7-10 человек. У каждой группы было около 30 минут на вопросы. Среди прочего, Зеленский ответил и на вопрос журналиста «Нашего Киева» об увольнении Виталия Кличко с поста главы КГГА

Рассказываем в тезисах, что президент говорил о столице во время пресс-марафона. 

Об увольнении Кличко: «Почему я его не уволил? Просто еще не уволил… Я считаю, что эти функции (мэра Киева и главы КГГА — прим.) должны быть разделены. Мы общались, кстати, с мэром. Насколько я знаю, он против разделения этих функций. Я не вижу конфликта в этом вопросе. Просто у него одно мнение, у меня мнение другое… Я думаю, что нужно разделить эти функции. Это мое мнение. Поэтому я сказал, что я не против закона о столице, который они там (в Верховной Раде — прим.) разрабатывают. Я обязательно буду общаться с мэром господином Кличко перед тем, как я решу его уволить».

О том, кого он видит главой КГГА: «Кого я вижу — это мое личное видение».

О кандидатуре Александра Ткаченко: «Рассматривается эта кандидатура (Ткаченко — прим.). Кроме него, я никого не видел. Ну, есть еще два человека. С одним я еще не встречался, а со вторым, честно говоря, не готов. Потому что в прошлом у него есть не очень честные действия, поэтому я не рассматриваю этого человека».

О новом законе о столице: «Дорабатывается этот законопроект в комитетах (Верховной Рады — прим.), поэтому последнюю редакцию я не видел. Я хотел бы ее увидеть до голосования. Я увижу, и если все нормально, я подпишу этот закон. Если нет — отправлю на доработку».

О разделении власти в Киеве:  «Это естественно, что не могут быть все полномочия у одного человека. И это сейчас вопрос не в Виталии Владимировиче. Мне кажется, закон, регулирующий столицу, который есть в большинстве европейских стран, — это правильно. Почему так быстро (его принимаем — прим. ред.)? Я могу его не подписывать — проголосовали, и уже хорошо. Можем не подписывать, можем ждать. Но к чему это приведет?».

Об отношениях Киевсовета и мера: «Что касается отношений между мером и депутатами, которые есть в городском совете — я знаю, что там нет отношений. И это не из-за нас. Там просто их нет, и я не знаю, почему. Думаю, из-за непонимания много проблем, разных групп политического влияния. Думаю, и из-за господина Столара. Все это — проблема, которую нужно решать». 

О шансах Кличко на победу на выборах: «Есть ли у господина Кличко большие шансы победить? Думаю, да. Он же мер».

Отметим, что во время пресс-марафона Зеленский установил мировой рекорд. Президент провел самое длительное общение с журналистами. 

За последние 7 дней

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here

Последние новости

Офисный переезд в Киеве на пять с плюсом

В какой-то период, любая компания испытывает необходимость переезда из одного офиса в другой. Это происходит по многим причинам: небольшое помещение стало тесным, увеличился штат...

Английский язык для малышей: Хелен Дорон

Многие родители желают, чтобы их чадо с самого раннего возраста изучало английский – и это совершенно правильное решение. Чем раньше ребенок столкнется с иностранным...

Как организовать переезд и не испытать стресс

Смена места жительства – чаще всего приятный и интригующий процесс. Новая квартира или дом, новый ремонт, новые соседи и знакомства. Переезд – словно шаг...