Директор київської школи №148 ім. Івана Багряного ретельно проаналізував скандальний посібник, рекомендований листом МОН до використання у школі, і дійшов сумних висновків.

Посібник “Сімейні цінності” для 8-9 класів, який рекомендовано листом Міністерства освіти до використання у школі, – чудовий приклад того, як “від імені МОН” в школи можуть потрапляти усілякі сумнівні програми та курси.

Я не знаю, що змусило шановного (без іронії – дійсно шановного) заступника міністра Павла Хобзея підписати лист про запровадження у школі цієї невимовної маячні, круто замішаної на невігластві, сексистських стереотипах та вульгарній “психології”.

Автори, не побоюсь цього слова, видатного документу щиро впевнені, що роль жінки – виключно обслуговувати чоловіка: духовно, побутово, сексуально. Про це на 32 сторінці автори прямо так і пишуть: “Для чоловіка важливим є статус глави сім’ї, побутовий тил, внутрішньосімейний розподіл праці, доступність сексу. Жінці важливо відчувати себе захищеною, бути господинею в своєму домі, народити дитину (стор. 31)”.

Тобто – дітям пропонують вкладати у голови дуже просту думку: якщо жінка не виконує те, що пропонують їй автори посібника, вона не заслуговує на звання “справжньої жінки”.

Дуже сучасний концепт організації суспільства, що й казати… І таких перлів у посібнику – буквально на кожній сторінці, перелічувати їх нема сил – та й нудить від того. “Духовні скрєпи” – у рафінованому вигляді.

Але ось що цікаво: цей посібник авторського колективу у складі В. І. Прит, З. В. Охрименко, Л. В. Корецька отримав гриф до використання у школі ще за часів Табачника, у травні 2013 року.

Рецензію на нього (не читаючи?) надали два доктори педагогічних наук: Панок В. Г., директор Українського НМЦ практичної психології і соціальної роботи та Кравченко Т. В., завідувач лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання НАПН України.

Але чомусь саме зараз, у жовтні 2016 року МОН раптом видає спеціальний лист, який рекомендує використовувати цей посібник в школі. Навіщо? 



Картина Андрея Рябушкина

У мене лише одне пояснення: пан Хобзей того посібника не читав: йому поклали лист на підпис – він його “підмахнув”. І от тут постає величезна проблема: проблема комунікацій серед наших чиновників високого рівня. 

Вони фізично не можуть читати все те, що готує апарат – і підписують певні документи, як то кажуть, не дивлячись. А апарат той – цілком анонімний, його ніхто не знає і він ні за що не відповідає. Про те, хто саме готував на підпис той чи інший документ, суспільство зазвичай так і не дізнається. 

Тобто – треба негайно робити системні висновки, щоб не допустити у школи чергової дурні від “скрєпоносцев” з регаліями.

Судячи з реакції міністра освіти і науки пані Гриневич, висновки будуть зроблені. 

І от тут мені б дуже хотілося, щоб не тільки дехто отримав «оргвисновки», але й всередині МОН була здійснена реформа щодо підготовки видань для школи. 

Бо я 100% впевнений: якби той “Посібник..” перед затвердженням прочитала хоч одна притомна людина, такої ганьби не сталося би. Але, вочевидь, система так «заточена», що у процесі затвердження шкільних видань жодної притомної людини не знайшлося.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here